Правила встановлення повітряних ресиверів

Повітряний ресивер є металевою ємкістю циліндричної форми. Він використовується як резервуар для стисненого повітря та, як правило, є елементом компресійної або пневматичної системи. Крім накопичення робочого середовища, повітряний ресивер відповідає за часткове осушення (шляхом збору та зливу конденсату, що утворюється в процесі).

Хоча цей бак корисний з усіх боків, його встановлення та експлуатація вимагають певних знань та неухильного дотримання правил.

У цій статті ми розповімо, як встановлювати резервуар для стисненого повітря правильно. А придбати ресивер із обладнанням від виробника завжди можна через інтернет-магазин нашого сайту.

Вимоги до місця встановлення резервуара для стисненого повітря

Насамперед місце, в якому розміщується повітряний ресивер, має бути просторим, але малолюдним. Це може бути, як відкритий майданчик, так і будівля технічного призначення, що стоїть окремо. Другий варіант кращий, адже температура навколо резервуара для стисненого повітря не повинна опускатися нижче за нуль. Це зумовлено тим, що за мінусових температур зібраний конденсат замерзає, повільно руйнуючи металеву внутрішню поверхню ємкості.

Також необхідно переконатися, що конструкція стоїть стійко, а довільне перекидання повністю виключено. Все обладнання резервуара має бути на місці та у прямому доступі.

Як використовувати повітряний ресивер правильно

Перш за все, резервуар для стисненого повітря дуже чутливий до тиску, що коливається. Різниця між максимальними та мінімальними показниками не повинна перевищувати 20%, а частота коливання має бути вкрай рідкісною (чим рідше – тим краще).

Стрибкоподібне заповнення й така сама витрата створюють безперервну напругу в області зварних швів повітряного ресивера. В результаті з'являються тріщини, нориці та ємкість потребує ремонту для усунення наслідків пошкодження повітрозбірника.

До або після осушувача: встановлюємо резервуар для стисненого повітря

Як частина системи, повітряний ресивер може бути встановлений, як після осушувача повітря, так і до нього. Обидва варіанти можуть вважатися правильними, адже експлуатація обладнання залишається можливою загалом. Проте, є деякі нюанси. Якщо резервуар для стисненого повітря встановлено після осушувача:

• повітря всередині буде сухим та чистим;

• конденсат відсутній, знижуючи ризик утворення корозії;

• осушувач повинен вибиратися виходячи з максимальної продуктивності компресора;

• повітря в баку буде нагріте, що може вимагати додаткового кінцевого охолоджувача.

До того ж є ризик, що осушувач зношуватиметься швидше через пульсацію стисненого повітря.

Варіант, що включає встановлення повітряного ресивера перед осушувачем передбачає, що:

• потрібен менш потужний осушувач, орієнтований на фактичну витрату стиснутого повітря;

• пульсація тиску в резервуарі для стисненого повітря буде згладжена, що сповільнить зношування осушувача;

• немає потреби у додатковому охолоджувачі;

• конденсат збиратиметься всередині ємності, сприяючи розвитку корозійних процесів.

Очевидно, що в обох випадках є як переваги, так і недоліки. Тому вибір конкретного місця встановлення повітряного ресивера залежить від особливостей технологічного процесу.